* * *
Лиш погляну в вікно,
бачу образ її,
Де у яблунь старих
віття вниз похилилось.
Білим птахом вона
там сидить на гіллі,
Від прожитих років
вона мабуть втомилась.
А надворі зима.
А надворі сніги.
А у мами в саду
завжди пахло весною.
А у мами в саду
вічно мальви цвіли,
Щоб у тому житті
не зостатись одною.
А у маминих снах
вічно діти живуть…
В яблуневім саду
знову цвіт опадає.
Так вже суджено їм.
Матері вічно ждуть.
Навіть в вимірі іншім,
як від нас відлітають.
30.01.2005р. (Михайло Чир)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820827
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2019
автор: Михайло Чир