Хочу бути останньою жінкою
Остаточною… та заключною…
Не умовленою недорікою,
Я́сним сяйвом з тобою злучною...
Добрим ранком… і тихим прихистом…
І бажанням, що зводить з розуму…
Хочу бути… контрольним вистрілом
І останнім зізнанням прозою…
Хочу бути я вірними крилами…
Тягарем невагомим… надійним…
Тим буттям, що наповнює силами…
У безчассі… і часі постійно…
Я не вмію ставати сторінкою…
Чом вдивляєшся пильно… зориною?
Хочу бути… останньою жінкою…
Просто… жінкою… і єдиною.
Вита Савицкая
Я хочу быть последней женщиной
Окончательной...заключительной...
Не уболтанной, а обвенчанной
Ясным светом твоей обители...
Добрым утром.. и тихой пристанью...
И сводящим с ума желанием...
Я хочу быть...контрольным выстрелом
И последним твоим признанием...
Я хочу быть твоими крыльями...
Этим лёгким надёжным ...бременем...
Я хочу быть твоими былями...
В рамках времени...и безвременно...
Не умею я жить на меньшее...
Что ты смотришь в глаза...так пристально ?..
Я хочу быть...последней женщиной...
Просто ...женщиной... и единственной..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820773
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2019
автор: Оксана Дністран