А на душі давно так не було –
Самотньо, пусто і безперспективно…
В тривожних думах поселилось зло,
І лиш печаль там кашляє надривно.
І думки звичний, радісний зигзаг
Враз вирівнявся в нитку безнадії.
Наткнувшись на проблем архіпелаг,
Загнав у недосяжність плани й мрії…
По логіці – за обрієм фінал,
Що мав би сяяти надією новою,
Та щось непевність знову править бал,
Закривши зорі страху пеленою…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820766
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2019
автор: ЮНата