Сердита пані Завірюха
Хапає диваків за вуха.
Щоб не губилася дорога,
Буває пані вельми строга …
Зима та мов якийсь учитель
Перевіряє почуття,
Як треба, злодій, іноді, хранитель.
Тоненьке дуже, пане, в вас взуття …
Задумався, що не боюсь втрачати,
Вже досить сум’яття й тої печалі,
Є речі, які прийнято ховати,
У обладунок з золота чи сталі …
Є те, що втратити насправді неможливо,
Роки минуть, вона десь буде жити,
Спокійна, впевнена, реальна, не криклива,
Є те, що неможливо вбити …
Що є добріше за січневі заметілі?!
Позаганяли всіх людей в обійми,
Когось розважили, когось зігріли,
Когось обдарували крильми …
Мороз у щирості собі не має рівних,
Бо підганяє друзів запізнілих,
Стає душа гаряча, щоб зігрілось тіло,
Це ж недаремно, що зима вся біла – біла …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820604
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2019
автор: Дружня рука