[youtube]https://youtu.be/hTTWi-Ap9DI[/youtube]
Зірко, зіронько, зійди,
Нічка вже надходить.
Місяць дивиться згори,
Хмарки хороводить.
В’ється стежечка крута,
Вифлеєм в долині.
Йосип змучений здаля
Йде навстріч чужúні.
А за ним ослятко вслід
Підтоптало ніжки.
Зупинило слушне хід,
До осель ще трішки.
За вуздечку Йосип взяв,
Скоро вечоріє.
Ослик ношу Божу знав, -
Радуйся, Маріє!
Не пустили на ночліг
У юдейськім місті.
Лиш стаєнку в зимну ніч
Дали на обійсті.
Засвітилася вгорі
Вифлиємська зірка!
Вже по знаку три царі
Рушили до світла.
Мудреці несуть дари -
Золото в офіру,
Ладан, миро принесли
І велику віру.
У яскині між бидлят
На пахучім сіні
Народилося дитя
В матінки Марії.
Нахилились корівкú,
Дві овечки скраю,
Пробудилися пташки,
Спатки не лягають.
Сонні в полі пастухи
Вчули про Месію,
Взяли в руки посохи -
Йдуть вітать Марію.
Чуєш, світе? Вже сурмить
В дудку янголятко!
На руках у Діви спить
Боже отрочатко.
Зоря землю освітила,
Син Божий з’явився.
Всьому світу сповістила:
«Христос народився!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820499
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2019
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА