Які слова мені сказати, щоб всю любов ту передати,
мій дорогий і рідний краю, яку до тебе відчуваю?
Твої ліси, діброви, ріки... поля, росою зранку вмиті, хви-
люють душу, тішать зір. Я так люблю тебе! Повір.
А кущ калини, де джерельце, мов теплоти сипнув у
серце. Своєю він зігрів красою.
Ген сходить сонце за горою... Проміння щедро розсипає
на все, що бачить. Воно знає - чекають всі його тепла.
Моя ти доленько ясна! Дав Бог в такій красі нам жити,
де жайвір в небі, зріє жито. Чебрець квітує, пахне літом.
Ромашки тут цвітуть, сестрички. В'ються стежини в світ,
мов стрічки, через поля у світ широкий... та повертають
через роки.
Їх скільки б не було багато, всі кличуть нас вони до хати,
де мама й тато. Зріють вишні. Які ж рясні вони й розкішні!
Там медом яблука налиті й дитинства дні найкращі в світі!
Які слова мені сказати, щоб всю любов ту передати,
мій дорогий і рідний краю, яку до тебе відчуваю?
Твої ліси, діброви, ріки... поля, росою зранку вмиті, хви-
люють душу, тішать зір. Я так люблю тебе... Повір!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820477
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 07.01.2019
автор: Надія Башинська