В повітрі несуться, кружляють сніжинки:
Рухома, в мереживі біла вуаль.
Зникають поволі останні стежинки.
Зростає чимдуж завірюха, на жаль.
А вітер тріпоче, дерева в поклоні.
Оголені віти схиляються вниз.
Неначе розкриті зненацька долоні.
Такий черговий був Небесний сюрприз.
…Різдво наближається: вітер вщухає.
Для першої зірки відкритий вже шлях.
Вечерю до рідних нести поспішає
Дівчатко із вогником щирим в очах.
«Ми з мамою вранці пекли пиріжечки!
Скуштуй їх будь ласка, бо дуже смачні.
А ось ще дарунок: корисний, доречний.
Червону хустинку вдягнеш навесні!»
І враз потеплішало, радість на серці.
Чудова Різдвяна усміхнена мить.
Відкриймо ж до світу чарівного дверці!
Нехай же ніколи душа не болить,
А іскра добра не згасає, горить!
06.01.2019
Свидетельство о публикации №119010610497
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820380
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 06.01.2019
автор: Вікторія Лимар