***
За роком – рік, а за Різдвом – Різдво...
Сховає сніг, все, що колись було,
Загубить ноти стомлений скрипаль,
Усе, що відбувається – не жаль!
Не жаль минулого, й не жаль того буття,
Перемагають зло – добром, а смерть – життям,
І ти, як всі, Все, як у всіх,
Кохання – щастя, відчай – сміх...
Із пісні слів не викинеш, нажаль...
Хоч звуки розлетілись в забуття...
Хлюпочеться у серці каяття,
Зніми!Зніми оцю обридливу вуаль,
Адже, крізь сосни лине тихе Світло!..
Маестро візьме кришталеву скрипку
І забуя́ Симфонія Життя!
І бризне білого – вся тисяча відтінків!
Сховай! ти ненадовго в серці їх сховай,
Ці проліски, які ось-ось розквітнуть!
Бо ще не час, ти знаєш, ще не час,
Допоки ще зима керує світом...
Та непідвладна паморозь над світлом!
...І пролісок прокинувся тендітний
Від нашого з тобой серцебиття.
І зорі кличуть у забуте літо,
І мрій солодких шлють перечуття.
©Тетяна Прозорова
(художник -Оксана Зоря(м. Кривий Ріг)....пише свої картини чистою душею...якось понабігали рядки...)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820255
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2019
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)