Буваючи неблизько від тебе, отримуючи листи,
Читав рядки рівного почерку коханого серця,
Гаряче чуття билося ритмами шаленого герцю,
Будила щирі прагнення поштівок мова самоти.
Слова телеграми, як день народження настав,
Мелодіями шаленого, ніжного, палкого скерцо
Бриніли в душі моїй, додавали настрою перцю
Від тої, хто мені, щемкі, солодкі рядки послав.
Твій голос, телефоном почутий, ввечері знову
Ніби не віщував нічого, фрази звучали прості,
Для мене приносив майбутньої наснаги обнову.
Позаду далекої відстані спалені розлуки мости,
П'янкими цілунками огортається мила розмова,
Бажання тіл в небесах, їм нікуди більше рости.
6 лютого 2002 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820178
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 04.01.2019
автор: Володимир Кепич