Сипле сніг, замітає пороги,
У віконці самотня свіча
Через відстані, час і дороги
В рідній хаті тебе зустріча.
Сили, мариться, вже за межею,
Втома твого торкнулась плеча,
Подивися, у парі з душею
Надихає далека свіча.
Щоб збороти всі віхоли й бурі,
У житті зазвичай вистача,
Щоб крізь будні суцільні понурі
Зігрівала домашня свіча
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820163
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2019
автор: Волинянка