А хто мені сказати має право,
Який я маю Львів любити?!
Місто, що спить, чи просто засинає,
Місто – голодне на неспокій чи байдужо-сите?!
Чому мені це має хтось вказати,
Яким для мене має бути Львів?!
Я народився, я навчився тут ФАНТАЗУВАТИ,
[b]Я місто сам собі своє побачити посмів …
[/b]
Не цей благенький ресторанний,
Нічним життям бурхливий і самотній,
А Львів захований від справ банальних,
Що мерехтить у місячній безодні …
Дворів старих ледь чутне давнє ехо,
Облич із каменю, що оживають уночі,
Той Львів, який водночас близько і далеко …
З концертів йдуть додому «багачі» …
У ньому музика звучить з усіх сторін,
І просиш в Лебедів уваги на хвилинку:
Я вам вірша тихенько розповім,
Ось тут на лавочці, в тіні цього будинку …
Не блиск, не гамір і не лесть криклива,
А тихий голос, силует століть,
Не розкіш крадена, тому така зрадлива.
Ви в місто знову музику впустіть …
На ярмарку заморські сувеніри
Комусь припали дуже до душі,
Ковбаси, овочі, гарніри,
Ви не біжіть, будь-ласка, не спішіть …
Бо то не Львів,
Його нема у цьому,
Він заховався, він образився й мовчить,
Від гамору він відчуває втому,
Мені здається, що він просто спить …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820162
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.01.2019
автор: Дружня рука