Так важко Вас бачити в день цей останній…
Що ж Ви ховаєте в тому тумані?
Щоб не ятрили душу верхів’я?
Щоб Вас залишаючи враз не завив я?
Як Ви тепер без мене?
Туман все ховає смереки зелені…
Й для кого тепер оці схили?
Хоча, хай там хто – аби Вами раділи…
Все ж, з Вами було чудово…
Я осінь схопив ще за хвіст кольоровий.
А що ж? А тепер – прощавайте…
Дякую за думки. Дякую за інсайти.
Дякую Вам за прихильність до мене.
Та будь воно все благословенним!
Тихі, спокійні Ваші долини,
Вітряні, сонячні ті полонини.
В тумані ввижатись ще будете довго…
Глядітиму Вас, аж допоки є змога.
І у пору вечорову
Буду на західний край поглядати,
Намагаючись знову
Побачити в заході сонця Карпати…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820029
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.01.2019
автор: Avsian