Уже “п'ять : нуль” в моїм календарі…
Не знаю: чи багато це, чи мало?..
Проте, весна буя в моїй душі…
Себе я юним все ще відчуваю...
Я не задумуюся ні на мить,
Що щось пройшло й його вже не вернути...
Як і раніш продовжую я жить,
Й продовжую своє життя любити...
Мабуть, хтось скаже: хватить... зупинись...
Спини свій біг та перейди на кроки...
Що твій солідний вік... Мов, озирнись...
Навкруг тебе уже кружляє осінь...
Дарма... Хай кажуть й думають собі...
Нехай на себе все це приміряють...
Я лиш всміхнусь... Так хочеться мені...
І сам себе в цей день я привітаю...
Попереду, я знаю, все життя...
Яке я хочу до кінця прожити...
І впевнено дивлюсь я в майбуття,
Тут не потрібно й воском ворожити....
Уже “п'ять : нуль” в моїм календарі…
Не знаю: чи багато це, чи мало?..
Проте, я Богу дякую за всі ті дні,
Що я прожив… і що прожить ще маю…
Анатолій Розумний
01.01.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819888
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2019
автор: Анатолій Розумний