Вже день закотивсь у вечір,
Як зорями вись заткалась,
На гір потемнілі плечі
Зненацька зоря упала.
Й думки, ніби рій осиний:
«А зорі хіба не вічні?
Чи крик, чи політ орлиний
Лякають ці дивні свічі?
Й чом зорі вмирають тихо
У небі нічному, Божім?
Напившись земного лиха,
Не хочуть людей тривожить?
Нічні, безголосі свідки
В польоті чому згорають,
Й сміються вони теж рідко
Й лиш тим, хто кохання знає?»
«Так, зорі, неначе люди,
Життя своє проживають,
Та падають… у нікуди…
Їх місце нові займають.»
1.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819802
Рубрика: Нарис
дата надходження 01.01.2019
автор: Ганна Верес