Прости мене, я зовсім не свята,
Прости мої земні турботи,
Прогулянок з тобою простота
Мені миліш за натовпу чесноти.
Прости, що долю за обох
Ти пишеше сам, в тобі я розчинилась.
Ти став для мене всім, ти став мій бог,
А я тобі молитись не навчилась.
На сон солодкий душу підсадив,
Твоїми міряю життя очима.
Що з грішною любов’ю ти зробив?
У дзеркало не відбиваюсь – я незрима.
Пробач мені… за сумніви пробач…
Пробач, що у тривозі серце б’ється…
Поглянь, спинись, в очах моїх побач
Мене, яка крізь біль і плач сміється.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819783
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.01.2019
автор: Волинянка