Просинається ліс щебетом пташиним
І блищить у траві вранішня роса,
Розправляють гілля молоді ялини,
Пишно розцвітає лісова краса.
На галяву ступа ведмедиця-мама,
І кумедне біжить слідом ведмежа,
Для дитини завжди мама – сама-сама,
М'ячиком за мамою поспіша.
ПРИСПІВ:
Ведмежа, жу-жа-жа, ведмежаточко,
Всюди-всюди мене повно, і там, і тут,
Ведмежа, жу-жа-жа, ведмежаточко,
Буду в лісі найсильнішим, як підросту.
Все цікаво йому, – як літа метелик,
І зелені жаби́ радують його,
Як пихтить і сопе їжачок веселий, –
Всюди пхає воно носика свого.
Мама всього навчить, – і ловити рибку
У прозорій воді, в бистрій течії,
І втікати від бджіл швидко-швидко-швидко,
Як наївся медку в темному дуплі.
Непомітно отак літо промайнуло,
І мале ведмежа трохи підросло,
Жовте листя з дерев осінню війнуло
І забрало кудись літнєє тепло.
Як холодна зима снігом землю вкриє,
Полягають вони спати до весни,
Хай лютує мороз і вітрисько виє,
Будуть снитися їм теплі-теплі сни.
31.12.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819773
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.01.2019
автор: Олександр Шевченко