Для кого ці рядки гризуть папір,
втискаючись душею в целюлозу?
Кому по льодопадам на Памір
тепло несуть крізь стіни із морозу?
Пульсує мозок голосом їдким:
"Загинуть твої рими! Все, здавайся!"
...Помруть в душі народжені рядки
під склом її байдужого девайса.
Засвище вітер пустки в висоті,
затягне свою пісню в кволих рамах,
бо всі вірші, немов у кислоті,
розчинять музи в своїх голограмах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819646
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.12.2018
автор: Віктор Ковач