Тихо,вітер кедром легенько хита
Тихо,пролітають невпинно літа.
Тихо, чути запах зелених смерік,
Тихо, так минає і ще один рік.
Ніжно, мамин погляд мене обійняв,
Ніжно, із портрета мене оглядав.
Боляче, стало мені на душі,
Боляче, бо ж портрет на гранітній плиті.
Тихо,з наступаючим ,мамо, сказав,
Тихо, свічку я запалив і поклав.
Сумно, серце знову стискає печаль,
Сумно, та назад не вернешся, а жаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819544
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2018
автор: Іван Мотрюк