Щось ніжне і тендітне, як курчатко –
дарунок первородний нам з Небес.
Задумуємося, хоча б нечасто,
що кожен з нас колись із ним воскрес?
Святе і незахищене* єднає
з зірковим Божим безгріховним днем,
бо ми ж були й ще прагнемо до раю...
Так хто ж ми, як ця думка в нас засне?
Добродії, я не відкрию дива:
в житті, у ЗМІ, та теле і в ПеКа
усі двадцять чотири там години
мораль і святість топчеться людська.
Як не малюють лицемірну казку,
та вже й Земля лисіє без лісів,
земну кров, нафту, п'ють – то ж зірвем маску!
Їх ціль, щоб цінності земні усі
в еквівалент перетворить грошовий.
Ця сіра жменька жадібних щурів
веде нас в пекла примітивне шоу –
вниз за собою, стільки вже віків.
29.12.2018р.
* Духовні злидні, блаженство.
У чому полягає блаженство? Нарікання і плач природно походить від почуття втрати улюблених нами предметів. Хто любить багатство, той нарікає, коли втрачає скарби свої. Хто любить славу людську, той нарікає, коли не встигає отримати її. Хто любить забави і втіхи світу цього, той нарікає, коли вони віднімаються у нього. Словом, хто яку річ любить, той про втрату ея і сумує. Спаситель каже: "ідеже є скарб ваш, ту буде і серце ваше " Мф.VI.21.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819407
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.12.2018
автор: Променистий менестрель