Не хочу жити я в такій країні,
В котрій за віру і за правду б’ють,
В котрій на мові, мові солов’їній
Одне на одного неначе пса цькують.
Залили кров’ю бідного народу
Землицю рідну наче полотно,
Бо захотілось так заокеанському уроду
Втопить у ній майданівське гімно.
А люди… люди наче подуріли,
Не бачать своїх безталанних днів.
Куди ж ви розум свій, свій ум поділи?..
Ви люди, чи ви стадо баранів?!
Відали вас полякам на роботи –
Шукайте долю з правилом раба!..
Ось так від гідності й до самої гидоти
Лунає як не – слава, то – ганьба!
Не хочу жити я в такій країні,
Де мрії гинуть в криках пустоти,
І розчиняючись в червоно-чорній піні
Нагадують незчисленні хрести.
15.10.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819394
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.12.2018
автор: М. Севастьянов