Так було точно,
та про те давно,
і не пристойно,
А, не всеодно?
Вона пила тоді вино,
Вона почала їсти шоколад,
Губами рух вмить вирве дух,
і я стаю її солдат,
багато втрат,
години помирають, все - здаюся,
Попасти у полон де поцілунок буде страта -
я молюся,
Ну і боюся,
що поцілунок буде лиш один,
Бо хочу два,
три,чотири,
Нас вже нема,любов відкрили,
А вона катом стала моїм цілу ніч,
пітьма текла із її пліч,
самотність так кричала в повні груди,
Що дальше буде?
буде ранок,
В щоку сніданок, добре знаю,
але спочатку - я доведу її до раю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819352
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.12.2018
автор: NzR