В поцілунках зірок народжується радість.
В краплинах дощу я бачу твоє сумне обличчя,
А в сонячних променях - жар твого серця.
Очі стають добрішими, коли ти їж шоколад,
Голос стає дзвінкішим, коли ти почув як співає твій друг.
Тіло стає пластичним, коли ти печешся на скварі.
Мимоволі згадую твоє ім'я.
Посмішку.
Очі.
Останні слова.
Приходить біль у серце.
Потім байдужість.
Адреналін в моєму тілі.
Ранкова кава прокидає мою голову.
Та ліниво ще спить під колискову Dire Straits.
Осінь в душі.
Така ж холодна як і вода в твоєму дУші.
Я цілую пальці Сонця.
Вони теплі та приємні на дотик.
Лікують мої рани.
Я п'ю воду хмар.
Наповнююсь легкістю туманних візерунків.
Вони несуть мене у рай.
Я тримаю небо у руках.
Воно таке крихітне на моїх долонях.
Лікую його подихом.
Зірка у моєму сплетінні.
Я горю полум'ям життя.
Свічуся, мов вечірній ліхтар.
Зелена трава - мої вії.
Корені дерев - моє волосся.
Втомлений сад - мої уста.
Сніг падає мені на обличчя.
Я облизую свої губи.
Відчуваю присмак свободи.
Відкриваю очі.
Сніжинки проникають у зіниці.
Я зряча.
Тримаю білий всесвіт у руках.
Їм його як морозиво.
Тепер я планета.
© Ольга Баландюх, 21.10.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819348
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2018
автор: Ольга Баландюх