Похмурі дні зривають осінь з моїх плечей.
Треба вдихнути аромат сирої глини.
Зануритись пальцями у холодну землю.
Прогризти камінь твого серця.
Замовкнути на мить, щоб потім розкритись.
Заплющити очі, щоб потім назавжди бути зрячим.
Доторкнутися до твого голосу, щоб забути як звучить свій.
Поговорити з тобою, щоб звільнити почуття болю.
Вдихнути тебе, щоб стати частиною світу.
Скинути одяг, щоб запам'ятати відчуття свободи.
Підстрибнути до стелі, щоб наступним ривком було небо.
Обпекти руки вогнем, щоб бути готовим для Сонця.
Заморозити шкіру, щоб поцілувати Місяць.
Записати сни, щоб не сплутати з реальністю.
Забути тебе... Щоб більше не повертатися на Землю.
© Ольга Баландюх, 23.10.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819346
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2018
автор: Ольга Баландюх