Я гуляю просторами твоїх фантазій.
Опиняюся на поверхні Венери.
Вона засаджена тисячами переплетень хаосу,
Аморфними химерними формами.
Я вдивляюся в їхні нутрощі і заходжу в океан пломенистої магми.
Потвори обплітають мої ноги,
Засмоктують мої кінцівки,
Занурюють у серце твоїх снів.
Я серед темного оксамиту нічного озера.
Світило невідомого походження видихає клубочки сірих хмар.
Я милуюся красою недосяжності рук та маєстатом спокою.
Чудовиська збираються кластерами,
Щупальцями притягують уяву
І моя підсвідомість літає яскравим метеликом на полотні, задихаючись від сквару мазків.
Енігматичний вибух наднової.
Народження мільярдної туманності.
Хаотичний чвар речовин у ядерних реакціях.
Я захована у темній матерії твоїх картин.
© Ольга Баландюх, 09.08.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2018
автор: Ольга Баландюх