Стомлено дихає ранок
В застиглих руках старця,
Літа за плечима - уламок,
Торкає образ Творця.
Запечені рани в серці,
У зморшках вилитий лик,
Убоге життя в люстерці -
Лишився жорстокий крик.
Де день у день - лиш злидні
І день у день - пітьма,
Усе це шалено звикле,
Та ради тому нема.
Як бути, зарадити тому?
Старечі роки - стіна...
Ну як їм жити? Бо втому
Обняла безвихідь тісна.
Обвила шляхи тернисті -
Ні смерті, а ні життя,
Миттєві мрії барвисті,
Майнули в роках забуття.
Змінитися б світу - ожити,
Заглянути в роки старця,
Йому б хоч мить не тужити:
Ох, світе! Де ж воля Творця?..
(С) Леся Утриско
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819305
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 28.12.2018
автор: Леся Утриско