Плинуть замріяні весни,
Ніби лелеки, у даль
І на життя перехрестях
Сіють звабливу печаль.
То не печаль, то – кохання
Весни на крилах несуть,
Душам нові сподівання.
В цьому і є його суть.
Весни лелеками плинуть –
Лет їх забуть не дано.
Смак гіркуватий калини
Має кохання вино.
Хто ним хоч раз упивався,
Жив на землі недарма,
Дивом весни милувався,
Тих не злякає зима.
18.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819190
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2018
автор: Ганна Верес