Кохання не тривожило мене
Ні вчора, ні сьогодні, ні рік тому.
Його відбиток з'явиться — й мине.
Вже звиклося не вірити нікому.
Який негативізм! Недавно двадцять!
Вже навіть зараз сірий до смаку.
Була любов, здавалося, в тринадцять,
В п'ятнадцять — витерта сльоза на кулаку.
Тоді ж написані інтимні строки,
П'янка недолюбов боліла з усіх нот.
Тонка поезія робила власні кроки,
З нехитрих слів незайманий вінок.
Та виболіли сльози, час пробіг:
І стало дев'ятнадцять, потім — двадцять.
Між струнами моїми сніг проліг,
Драматизую, певне...вам так здасться.
Відтоді вже ніхто не бачив їх —
Ті теплі ноти байдуже зотліли.
Остання ще не стихла з-поміж всих -
Я нею розтоплю, що зледеніло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818994
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2018
автор: медична сестра