Нема біди – радій і не тужи.
На що іще надіятись живому?
Бо не поможе, – [i]Боже, поможи![/i] –
на тому світі. Май усе на цьому.
На потім почуття не бережи
і сили загартовуй до утоми.
Даруй тепло своїм, а не чужим,
і вернеться сторицею додому.
Але не уповай на небеса.
Трапляються у світі чудеса,
коли зігріють і чужі долоні.
Буває, що обов'язок – яса.
Але ніколи – в’януча краса,
яка тримає душу у полоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818844
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 24.12.2018
автор: I.Teрен