Я чорно-шоколадна, маленька, мила Кнопка.
Жеврію у притулку вже кілька довгих літ.
Нікому не потрібна, згорьована сирітка.
Вольєр у мене дальній, загублений мій слід.
М'якеньку маю шубку, та мало в цьому сенсу.
Ніхто мене не бачить, бо довго йти сюди.
– Невже так і не вийде змінити цю адресу?
В самотності загину від туги і нудьги.
Сьогодні і до мене прийшли, нарешті, гості.
На мить цю дивовижну чекала день у день!
Зрадівши неймовірно, кружляючи до млості,
Хвостом виляла вправно, тулилась до людей.
Коли взяли на руки, то мало не зомліла.
Вже думала господар додому забере!
А це лиш волонтери. Лиш трохи пожаліли,
Зробивши гарні фото, зоставили мене.
На них не ображаюсь, за все їм дуже вдячна.
Можливо допоможуть господаря знайти.
Адже на цих світлинах мій друг мене побачить
І прийде неодмінно за мною залюбки.
Ще трохи почекаю. Дарма, що одиноко.
Мене тримає в світі лише надії нить.
Раніше ляжу спати, а вранці ненароком
Господар неодмінно за мною прилетить.
24. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ. ХТО ЗАХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЯ ЗА ТЕЛ.096 327 94 9два, СНІЖАНА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818825
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2018
автор: laura1