Не махай, Яга, злою мітлою –
зусібіч страху греблю гати.
Чи то казка, чи грім за горою,
чи салют вже зарання частить?
Люди Божі лишаються Бога –
лиш слова, а Любові нема.
То й куди сатанинська дорога
приведе без щогли і керма?
Ти прости грішних, Отче Всевишній –
лишень зброя сьогодні в правах?
В білім цвіті прийдіть до нас вишні...
Будь онукам – в дарах при Волхвах...
24.12.2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818742
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.12.2018
автор: Променистий менестрель