Викраду твої стерильні сни,
Чорно-білі, велично-холодні.
Заховаю в далі, в глибині,
У мовчанні сірої безодні.
Шовком в ноги трави постелю.
Забуяє степ наш малахітом.
Віднайду тебе і знов згублю.
Як себе ще можна звеселити.
Потривожу час. Ввімкну весну.
Сповнює кров вени ритмом маршу…
Блін, тепер й сама я не засну.
Нащо було лізти в сутність Вашу?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2018
автор: Пісаренчиха