Код Нації
Як весняні волошки шепочуть
Таємниче щось ніжній траві,
Так і голочка – долю жіночу
Вишиває по чистій канві.
Цей стібочок – рівненький, від Боґа,
В нім – життя, що пульсує без меж.
Та, зізнайся собі, що такого,
Ти у світі навряд чи знайдеш.
Ця доріжка – не завжди є святом,
Є в ній полум'я, є в ній і лід.
Буде – квіточок ніжних багато –
Наших діточок, сонячний цвіт,
Гілочки, що Марія Оранта,
Уквітчала у долю твою,
Буде...й зламаних квітів багато...
То синочки, полеглі в бою...
Щастя – це ненадовго, ти ж знаєш...
І одне воно є – яке є.
Жінка долю нитками плекає,
Сподівання чекає своє.
Вишиваю черленим світанок –
Переможний, урочий святий!
Той омріяний бажаний ранок,
Серцю кожному з нас дорогий!
Над землею нехай чисті зливи
Умивають, на долю, вірші.
Не майстерність, не мода важливі –
Тут важливим є подих душі.
А давайте – я вишию мрію!
Українську, як небо просту.
Можу й гладдю, і хрестик – зумію,
Тільки сонячну нитку вплету!
Вишиванка – не бренд на параді,
Вишиваночка – то Мій Народ!
То не влучне слівце в шоколаді –
Код країни...І – Нації код!
Тетяна Прозорова
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818722
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2018
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)