В зоряній колисці Місяць колихався,
В небі пливли хмари голубі
Вітер несміливо в лісі заховався,
А можливо спить в старій вербі.
Морозець легенько в душу зазирає,
Холодить не руки й не чоло.
Мелодію смутку Зима підбирає,
Те що ледь виднілось – замело.
Замело снігами, кригою покрилось,
Що в надіях квіткою цвіло.
Змерзло, скам’яніло, і об лід розбилось,
Ніби його й зовсім не було.
У високім небі зорі розквітають,
Миготять, очей не відведеш.
І хмарини сніжні ніжно пропливають
Знають, що до мене Ти прийдеш.
24 .12 2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818716
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2018
автор: Валентина Рубан