На зламі криз, на зламі доль,
В тяжких конвульсіях, потроху,
Час, вічний Всесвіту король,
Нову народжує епоху –
Новітніх цінностей, ідей –
Чи ж Духу уціліють храми? –
Новітніх – розумом! – людей,
Котрі не мислять буть рабами.
Планети первородний біль,
Немов стилет, їм серце крає,
Мистецтва витончений стиль
Нащадкам в гени заплітає.
Для них – поезії Едем,
Краса земна, ясна і зрима,
Їх Дух – від Вишнього тече,
Карбує правду в точні рими…
Та в мить новітнього витка,
Коли важливий кожний фактор,
Безумця хижого рука
Війни запалює реактор…
Йде небувала і глевка
Нова епоха – діла й мислі,
А час спливає, мов ріка,
Й життя над прірвою зависло…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818654
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2018
автор: Світла (Імашева Світлана)