В ніч чорну, коли темінь, наче злива,
На тіло падає, на очі, на чоло,
В ту ніч шалену я приворожила,
В ту ніч кохання наше проросло.
Коли з-за хмари зорі виглядали,
Тобі показуючи стежку повернуть,
Я закляла зірки, щоб не сіяли –
У темноті не знайдеш вірну путь.
У казані варила чари з зілля,
Кидала в воду ніжність і жагу,
Ти спрагло пив, щоб не було похмілля,
Домішувала я любов нагу.
У лісі злякано кричали сови,
Боявся чарів навіть дикий звір.
Тобі з любові я сплела окови –
А ти не бійся, ти мені повір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818650
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2018
автор: Волинянка