Сон, якого не було.
Кожного ранку він прокидався під мелодію таймера, та відразу заводив новий.
Одного разу сталося те, що він вважав не можливим.
Не подумавши, він почав шукати відповіді і з того часу,
світ ніколи більше не був таким, як раніше.
Він не знав, чи зможе жити, серед тих, що не шукають відповідей.
Він хотів змінити світ, але лежав вдома на ліжку і замінити свою природню "батарейку" він не міг.
Інколи, він підзаряджався алкоголем,наркотиками, інколи антидепресантами. Але цього вистачало не на довго і тоді він знову переходив в "режим очікування".
Розумів, що так продовжуватися не може і почав шукати вихід. Спочатку хотів вийти з вікна, але зрозумів, що це він завжди встигне і почав з питань. Для чого йому дано це життя і чому все так, а не інакше.
Він розумів, що майстрами Кунг фу не народжуються і випадковостей не буває.
Кожного разу, коли ухилявся від отримання "неприємного" досвіду, що був необхідний, для виконання місії на Землі, він отримував неприємності.
Так повторювалося постійно і дійшло до того, що він почав це помічати.
Коли Руслан був потрібен Богу, той посилав до нього свідків Ієгови.
-Він не дозволяв іншим, сумніватися в своїх рішеннях.
Руслан розумів, що на правильне питання завжди можна відповісти "так" чи "ні", все інше-провокація.
А мудрість свою він передавав в книгах.
Одного разу він порахував, скільки годин в році.
З того моменту, почав планувати свій час і витрати по категоріям і відразу на рік, та сам себе контролювати, щоб перевірити, чи є доля.
Пройшов рік. Підбив підсумки.
Він говорив, що толерантність можлива тільки між геями.
Час від часу він купував нагороди, робив гравіювання та проводив різноманітні змагання серед мешканців під'їзду.
Коли потрібно було зробити вибір, він запитував: Чи буду потім жалкувати, якщо зараз не зроблю те, про що думаю?
Він вважав, що найцінніше в житті-це спогади.
Іноді він любив гратися в політику:
То від чужого імені напише негативний коментар на свою сторінку в "Інстаграм" і потім публічно звинувачує в цьому конкурента.
То запускає ракету в "своїх" і звинувачує в цьому противника. Ще до того, як ракета впаде, відправляє допомогу, щоб зняти з себе підозру.
Але публіка його любила.
То вкраде щось і влаштує то пожежу, то аварію, щоб замести сліди, чи прибрати свідків.
То найме людей, щоб ті його
побили, чи зеленкою облили.
Славний хлопака і публіка його любила.
Руслан переказував гроші в будь-яку точку світу без комісії: В Києві дає $100 родичам свого знайомого Святослава, а в той же час в Варшаві, родичі Святослава дають $100 знайомому Руслана, який знаходиться в Варшаві.
Руслан витрачав гроші направо і наліво. Більшість "роботів" міста працювали на нього, коли він спав.
Міг собі дозволити.
Руслан бігав, стрибав, плавав, віджимався, але медалей не мав.
Він не міг відрізнити чорне від білого: стати президентом, чи винести сміття? Що з цього складно, а що ні.
Він обходив генделики "десятою дорогою", тому що сам був "голодний".
Якось насрав у під'їзді, а потім всім розповідав, що то не він.
Що це
той, хто не в той час і не в тому місці, сказав йому, що він хоче *** а він повірив.
Він любив позичати гроші в тих, хто сам їх позичив в тих, хто взяв їх в кредит.
Руслан примушував людей думати, запитуючи: "так" чи "ні" і вимагав від них того ж самого.
Він кожну неділю носив гроші в церкву, надіючись підкупити Бога.
Руслан просто обожнював набожних людей і часто ходив до церкви, щоб задати їм одне і теж питання:
"Хреститися легше, ніж не грішити?"
В одну і ту ж саму церкву його двічі не пускали.
Він завжди сам ходив за алкоголем і за ковбасою і за хлібом. В дружини були критичні дні, а в нього не було ніразу.
Він любив слухати скарги: "Ми знайомі?" Потім ще раз: "Якісь проблеми?" Потім ще раз: "Чимось можу допомогти?" і ще раз: "хочеш получить по ебалу?"
І так поки не почує відповідь "так" чи "ні".
Він мав дуже багато імен: кум, сусід, мужчина, однокласник, дідусь, Баффі, та багато інш.
Він навіть коли плавав, то думав. Думав, що плаває Руслан.
Так його і звали.
Після нещасного випадку він так і не зміг пригадати такі слова як: "Я" і "ти", За те згадав ім'я дружини. Хоча іноді траплялись помилки: то називав її коханою, то сонечком.
Руслан часто вночі не міг заснути: думав про дівчину з "Плейбой". Думав як вона там, чи поїла, чи зігрілася.
"Реклама за гроші-це не спам"
Руслан не давав інтерв'ю. Іншим разом.
Його улюблений фільм: "Інтерв'ю з вампіром" і ще не зрозуміло, хто із них був вампіром: Бред Пітт, чи журналіст.
По фільму-Бред Пітт.
Руслан рідко отримував конкретні питання. А так хотілось.
Руслан говорив тільки тоді, коли йому задавали питання, відповідь на яке "так" чи "ні", та коли задавав такого ж типу питання.
Тільки в цих двох випадках.
Він пропонував людям гроші, за те, щоб вони мовчали. Але ті не погоджувались.
Руслан вважав, що більшість людей вживають їжу тільки за для відвернення уваги.
Він розумів, що єдиний вчитель-це книга, яку обрав собі учень із всіх написаних, а єдиний учень-це той, хто задає правильні питання.
Він піднімав гирю 50кг лівою рукою, спочатку було тяжко, а потім звик.
Потім почав тренуватися ставити конкретні питання(на відповідь "так" чи "ні") спочатку думати було тяжко.
Він помічав, що люди частіше спілкуються самі з собою, ніж між собою.
Він задає одне питання, а відповідь отримує на зовсім інше, або щось йому розповідають, про що він навіть не запитував.
Мозок змушував шукати ворога ззовні, щоб він ніколи не дізнався, що єдиний ворог-всередині і ім'я в нього "Я".
Руслан говорив, що "Я", це слово, яке дозволяє побачити тварину, в людській подобі.
Коли запитували: "Що робиш?"
Він завжди відповідав: "Вчу колядки".
Коли хтось чхав, він говорив: "будьте здорові" і віддавав хорошій людині частинку своєї "батарейки".
Людина "починається" з правильних питань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818601
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2018
автор: Джон Голт