В небі нічному чиниться ворожба -
визріває прозоре світло, заховане в темний жбан,
наче жде, що зимова сутінь впаде на сніг,
і зі снігом під ранок не витримає, розтане.
Морок тут залишився б навіки, якби лиш міг -
то повзе під повіки, то тулиться біля ніг,
як собака голодний - повір! Я не вірю, та не
здужати – стільки в нім порожнечі і самоти,
сам він пустка, і відчай породжує саме тим,
і пильнує, радіє, що час спливає…
Наче маю великий статок, великий борг,
наче ночі мені надсилає ласкавий бог,
а мене немає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818543
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2018
автор: Єлена Дорофієвська