We are so blue and we are so black,
Ставимо вкотре вже в важкістю глек
Hartiaan päälle; menemme nyt.
Хлещет кроваво над спинами кнут.
Людство терпляче, з червоних порід
Had gone through powder and assasin creed.
Ныне пред нами открытая трасса
Toivon et kasvataan me maailmassa.
Если умеешь с другими мечтать
Emmekaa voineet tääs mitään muuta.
Треба всі війни навіки приспать.
From Ulan Bator to village in Uta.
Ihmiset ovat veljet ja siskot
Меч между ними не должен стоять
Life should be less like a war, more a disko
Люди, не кидайте більше проклять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818518
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 22.12.2018
автор: Андрій Конопко