Де стежини лягли хрещато,
На горбочку, в садочку, хата
Потонула в красі травневій –
В білій повені, у вишневій.
А вгорі, скільки бачить око,
Синьодаль і легка, й глибока,
Щойно вишита сивим ранком,
Що одяг усе в вишиванку.
Коли ж крила опустить вечір
На вишневого саду плечі,
Посміхнеться зорями небо,
Солов’я стануть слухать верби.
Місяць казочку домалює,
Щире серденько розхвилює,
І мені, і біленькій хаті,
Де стежинки лягли хрещато.
3.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818457
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2018
автор: Ганна Верес