Ти чуєш: падають сніжинки додолу?
Так точить в радості не втоплений сум.
Ще так в погідний день шелестить діброва,
Сукає мозок нитку тихоплинних дум.
Ще так звучить підступно невмолимий час,
Коли пливе невидимкою у далі.
Чи утікає геть земне життя від нас
І тягне довгий шлейф з горя та печалі.
А там поріг. Заціпеніє часоплин —
І ми почуємо, що нам скаже Вічність:
Чи право маємо сягнуть її глибин…
Чи враз надія переросте у відчай…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818445
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2018
автор: Valentyna_S