Як то добре, що маєм світлини,
Де ми зовсім іще молоді…
Не дають нам забути ті днини,
Як і чим нам жилося тоді…
Неймовірно красиві були ми,
І не лише обличчям своїм,
А очима, що щастям світились,
В них є правда любові навік…
В них душа не приховує щастя,
Посміхаються щиро вуста,
Сподівання і впевненість в «завтра»,
Що чудово завжди́ буде так…
Наші погляди звісно не ті вже,
І не сяють як рання зоря,
Не такі вже наївні і ніжні,
А доросла серйозність в очах.
Та чомусь є нестерпне стремління
В ці світлини поринути знов,
Щоб в душі не зів’яло цвітіння
Тої квітки, що зветься ЛЮБОВ.
21.12.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2018
автор: Галя Костенко