«[i] Народ бєзмолствуєт[/i]»
О.Пушкін
Якого біса лізти на Парнас,
якщо не тямиш істину почути?
[i]«Я вас люблю, я думаю за вас...» [/i]
А ви... Ех ви! Були і є манкурти.
Якась одна ображена вівця,
буває, схарапуджує отару.
Ой, бабі Йошці не дають вінця
і хочеться їй Чахлика на пару.
Прямі і щирі – ви такі святі,
що як одному впоратись із вами?
А де буй-тури лицарі, оті,
що до кишень не лізуть за словами?
Не бійтеся. Не сяду у тюрму,
як це інкримінується неробі.
Не вмію я лукавити, тому
і получаю ...ложкою по лобі.
Куди не пнись, а плюне й розітре
усяке, що сп’ялося на котурни.
Усе ще діє правило старе:
не лізь у друзі, бо пошиє в дурні.
Бери акорди і на ноті ре
не обривай душі найтонші струни.
Хай ріже вуха «зірочка» й «баре»
і лопають юпітери й сатурни.
І чую, – [i]не розписуйся за всіх.
Торуй своє, не поучай нікого
та обирай лише свою дорогу.[/i]
Оглушені не кращі за німих.
То хай мені вміняється за гріх,
що за душею не було нічого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818393
Рубрика:
дата надходження 21.12.2018
автор: I.Teрен