З народження з братами живу на звірофермі.
Не так давно була ще маленьким лисеням.
Не знала, що це місце -- жахлива шкуродерня.
Що скоро попрощаюсь зі зболеним життям.
За рік зросла нівроку на радість милим пані.
Та кожен день прожитий – страшний, суцільний жах!
Пігулки і уколи, бруд, немічі, печалі
І смерть моєї мами у мене на очах.
Виблискує на сонці моє пухнасте хутро!
Нутром я відчуваю – невдовзі смертний час.
Тож бігаю по колу, але довкола мутно
І серце огортає цупкий, панічний страх.
Несміло озираюсь, почувши тихі кроки.
А сльози ручаями течуть з моїх очей.
Трясусь, молюся Богу! А може ненароком
Заступить від жорстоких, ненависних людей.
Та раптом затихаю, тікати вже не сила.
Втискаючись у клітку, чекаю смерті мить.
І ось, укол останній! Судоми зводять тіло.
Всі лапки ціпеніють. Хай Бог вам ваш простить!
21. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Журналісти дослідили ситуацію з зоофермами України.
Огорожа із металевого дроту, довгі дерев'яні бараки…Той, хто хоча б раз бачив нацистські концтабори Освенціму в Польщі, одразу зрозуміє, наскільки ця звіроферма нагадує місце смерті тисяч людей. І не лише ззовні. Тут теж вбивають живих істот. І цей рахунок теж йде на тисячі, йдеться у сюжеті
Звідси, а саме з зооферми Костополя на Рівненщині, ще ніхто не втікав.
Цей погляд неможливо забути. У ньому паніка, страх, все, що передує смерті. Вони не розуміють, але десь точно відчувають, що насправді є лише витратним матеріалом.
На таких звірофермах, де період забою вбивають в середньому тисячу двісті хвостатих.
https://tsn.ua/ukrayina/na-ukrayinskih-zoofermah-zhorstoko-vbivayut-tisyachi-lisic-ta-norok-schob-poshiti-z-nih-shubi.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818385
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2018
автор: laura1