Пенчо Славейков, Молитва

О,  Господи,  ти  руку  простягни
і  втихомир  мій  дух,  такий  бентежний;
достойним  бути  хочу  я  безмежно,
свого  слугу,  мій  Боже,  пригорни.

Ти  віру  в  душу  знову  поверни,
душа    в  земних  тривогах  уморилась,  –
з  миттєвості  для  вічності  родилась,
ти  путь  пряму  для  неї  проясни.

Мені  у  душу  демон  кігті  вбив,
злостивий  демон  сумніву  й  зневіри,
і  істини  вогонь  він  погасив

своїм  убивчим  подихом  нещирим...
Ти  знову  запали  вогонь  свій  там  –
де  істини  для  мене  буде  храм.

Пенчо  Славейков  
Молитва

О,  господи,  към  мен  ръка  простри
и  укроти  духът  ми  безпокоен;
за  тебе  искам  аз  да  съм  достоен,
служителя  си,  господи,  призри.
 
Ти  вяра  пак  в  душата  ми  вдъхни,
душа  в  тревоги  земни  уморена,  —
в  минутното  за  вечното  родена,
ти  пътя  й  към  него  проясни.
 
В  душата  ми  е  демон  нокти  впил,
зъл  демон  на  съмнение  упорно,
и  истината  в  нея  угасил
 
со  своето  дихание  тлетворно…
Пални  отново  в  нея  твоя  плам  —
на  истина  да  стане  тя  пак  храм.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818333
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 20.12.2018
автор: Валерій Яковчук