Слова мають тінь,
Декотрі слабку, а декотрі дивовижно величезну
І як в просторігасне звук,
Щось від нього залишається глибоко у серці.
Часом маловловима слів суть
І проростають вони із зернин до верху,
І кронами впираються в розуму каламуть
Могутніми порухами розганяючи затемнення.
Палко розпалюють образів гру
Кружляючи видивами вертко
Свідомість гіпнотизують, за собою ведуть,
То обманом, то відверто..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818306
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2018
автор: Сильчук Назар