В Парижі ниньки сморідно і димно,
Там спалахнув "бензиновий" протест.
Бо c'est la vie* не завжди легітимно
Вкладається у визнаний контекст.
Та то ж Париж! Нехай собі бунтує,
Там здавна демократія тверда.
Ніхто її уже не четвертує,
Хоч тут якраз нагода й випада.
У нас віраж крутіший набагато -
І новий курс, і крен, до блювоти:
Нам треба страх в собі перемагати.
Боятись - годі! Треба просто йти.
Нам східний спрут відмірює на морі
Дванадцять миль кривавої межі.
Хоч та межа є наша апріорі,
І нам болять гібридні рубежі.
Що крок, то кров, як виплата за вибір,
Як вища міра зболених потуг.
І мимоволі зміщується вимір -
Хто є твій ворог, хто - надійний друг.
Вже на Фанарі старці православні
Вердикт виносять іменем Христа.
Їх Томос буде доказом достатнім,
Що Церква наша вільна вироста.
Нам світ нічого, в принципі, не винен,
Хай власна доля прикладом стає.
То є найважчий вибір для людини -
Життя переінакшити своє!
07.12.18р.
*c'est la via - фр. "се ля ві" - "таке життя"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818296
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.12.2018
автор: Дощ