Зоря моя світи й зігрій



Так  непомітно  лине  час,
несе  все  найдорожче  в  хвилі  –
знов  рік  Новий  йдемо  стрічать,
стікають  в  невідь  миті  милі...

Переплелись  –  жура  і  радість,
як  молодість  і  мудрість  в  нас.
А  грона  днів,  струною  правди,
як  і  вогонь  в  серцях  не  згас...

Відлуння  потаємних  мрій
ще  жевріє  в  тумані  синім...
Зоря  моя,  світи  й  зігрій  –
душа  є  з  небом  пуповина.

20.12.2018р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818284
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.12.2018
автор: Променистий менестрель