То не вітер гне так яворину,
Ледве в ній тримається душа,
То Росія нищить Україну,
Схід перетворила на руїну.
Губиться стежина в споришах
До хатини, котру зруйнували,
До хрестів, прабатьківських могил;
Скрізь нові копати ледь встигали,
В них сини вкраїнські полягали,
Та не опустили корогви.
Дише степ ізнов одвічним горем
І шматує зболені серця,
Розрослась в них сила непокори,
Горе розлилось глибоким морем,
І не видно ще йому кінця.
Та не раз ми ворога стрічали
І впивались болями не раз,
Але гідно землю захищали,
Назавжди із нею повінчались –
Українським був і є Донбас!
18.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818218
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 19.12.2018
автор: Ганна Верес