То ж скільки у тебе
сонця в грудях?
Достатньо, щоб всі тумани з себе
скинути,
Ця зима надважка
зростає в тобі
і у людях,
Білою жменькою золота.
І постійно хочеться
скинути з себе светри,
Дістати з кишеньки весну,
аби світ побачила,
Аби з плеча витіснила
холоду сантиметри,
Щоби вона ожила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818209
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2018
автор: Олеся Шевчук