На вітрах стоїть сумна, покалічена,
Переносить погляди всіх перехожих,
Завидує церквам, надто не схожих,
Кількість яких навкруги незлічена.
Самі тільки стіни, часом пригнічені,
Чекає юдейських проповідей гожих
Та тих, що храм відродити поможе,
Щоб субота, як свято, була відмічена.
Нема прихожан, для Тори дослідника,
Будови мощі нема кому воскресити,
Нащадків ідей Мойсеєвих заповідника.
В єдиного Бога віру ніяк не згасити,
Ні золоту, ні смертей проповіднику,
Німим забуттям пам'ятей не скосити.
23 квітня 1997 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818153
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 19.12.2018
автор: Володимир Кепич